Яка пора,
уже квітує жито.
І шелест в пишних яворах,
шепоче буйний вітер.
І цвіт між листом.
Гаптування моє.
І тонкий запах, і плаття біле,
й пташине підняте крило,
над садом, над полем
розкрите.
Куди летіли?!
Що берегли?!
В тім чистім полі на стерні,
відцвіло, відгоріло.
Намисто біле, на чисто вимитій землі,
вдавалось милим.
Летіли в небі журавлі…
Здалось… щасливі.