Літературний переклад вірша словацької поетеси Маші Халямової "Легенда" (Legenda)
Є гора крута й висока
У Високих Татрах:
Біля міста Герлахів
Височить у хмарах.
Йшов там Бог одного разу
Літньою порою.
Я помітила одразу
Гостя під горою.
Бо на камені сиділа,
Бога ожидала,
Запитати про кохання
Вже давно жадала.
"Що робить, всевишній Боже,
Коли серце плаче,
Коли б'ється, як джерельце,
Почуття гаряче?
Що робити, коли милий
Сліз не помічає,
Коли іншу під горою
Він щодня стрічає?
Може, Боже, гріх кохати,
Краще сліз не знати?
Щоб ні в пісні, ні у плачі
Біль не виливати?
Може, пристрасть та кохання
Є страшна хвороба?
Та я ж чула, що любити -
Божа нагорода?
Я прошу тебе, мій Боже,
У біді не кидай,
Що робити із сердечком,
Змилуйся, повідай!..
Може, дар твій повернути,
Хай летить на небо,
Бо кохати в цілім світі
Вже нема потреби?.."
Я на камені смиренно
З Богом розмовляла
І на гору на високу
Сумно поглядала…