Передмістя.
Сад. Бузок.
Аметист в рожевий в листі.
На хвилинку вир замовк,
тишу заколихує в колисці.
Не Париж...стрільчата вежа.
Перед нею люд затих.
Мати божа, мати божа...
Тут земні усі щедроти.
Облітає цвіт метелик.
Кожна квітка певний труд.
Білі, голубі, рожеві-
різні ноти, різний звук.
Навіть люди тут веселі.
І війни нема… нема…
Але ж є...десь поблизу свищуть кулі,
на яву, не в страшних снах.