Іде-гуде Зелений Шум,
Зелений Шум, весняний шум!
Цнотлива господарушка
Наталія Патрікеевна,
Води не скаламить!
Так з нею лихо трапилось,
Як літо жив у Пітері ...
Сама сказала дурка це
Їй на язик б типун!
Віч-на-віч в хаті з Ошусткой
Зима нас разом стулила,
І в очі мої грозни всі
Дивиться мовчки жинонька;
Мовчу... а дума злющая
Супокій не дає:
Убити... шкода серцеву!
Стерпіти- сил нема!
А тут зима кудлата теж
Реве і вдень і вніч:
«Убий, убий, же зрадницю!
Лиходія зведи!
Не то весь вік промаєшся,
Ні днем, ні довгою нічкою
СпокІй ти не знайдеш.
В очі тобі безсоромні
Сусіди наплюють!..»
Під пісню-чвару зИмову
Зміцніла дума злющая -
Припас я гострий ніж...
Та враз весна вчинилися.
Іде-гуде Зелений Шум.
Зелений Шум, весняний шум!
Слабіє дума злющая,
Із рук нож гострий падає,
І пісня мені чується
Одна — в лузях, в лісах:
«Люби, поки ще любиться,
Терпи, покуди терпиться
Прощай, поки прощається,
І — бог тобі суддя!»
Іде-гуде Зелений Шум,
Зелений Шум, весняний шум!