"у приміщенні духа відкрита розруха" (с),
заклинають сурми - відбудуй свою мить...
сталактитів невтішну мелодію слухай,
що у присмерку вогником злим мерехтить...
вітер грається ним, дзвін пульсує по волі,
опановує думку минулого дня,
де та музика серця джерельно-прозора,
що в ній стала* довічно душі давнина...
грім лякає пророцтвом ченця безнадійно,
не страшать приповідки його милосердь...
зорепади до речі ось тут - емоційні,
зітруть в борошно згадки та бажання про смерть...
дуже зле від огоди та хвилі свавілля,
від жаги та стерні, коли йдеш босоніж...
бо, Марія підкаже, в чім же нині спасіння,
та відкриє нам двері надії навстіж?..
(с) Юрій Андрухович
*стійка
11.06.2022