Синіє небокрай, розправивши крила,
летять журавлі у чужую даль.
Життя, мій скарб дорогоцінний.
Віра, кохання і рідний мій край.
Пролітають роки, розправивши крила,
А за ними летять у чужую даль.
Мрії мої, мій скарб дорогоцінний.
Пронизують серце, лишивши печаль.
І вітер несеться, розправивши крила,
і я вже старий, дивлюся у даль.
Як летять журавлі за обрієм синім,
зустрічати весну і рідний свій край.
Остання надія, розправивши крила,
здійнялася у вирій й полетіла у даль.
А душа моя, так щемно ще билась,
за мрії які, покинули рай.