Культура і бандура
(байка)
Розповім, товариші,
Я вам гарну байку.
Хто дослухає – мерщій
Ставьте вподобайку.
Хто моралі не збагне,
Випийте мікстури.
Тема – як живе дурне
В світі без кульдури.
Нею бавиться народ
На гулянці втішній,
В неї ж бо чуттєвий рот,
Словоформи пишні.
А придивишся – оця
Фря – лиха болячка.
Ловить лохів на живця,
Мов ота рибачка.
З рота сиплеться брехня
З вечора до ранку.
У кульдури маячня,
Трясця, лихоманка,
Обкололася вона,
Обпилася тощо.
Ось і танкова весна
Розтинає площу.
Балалайку заховай.
Діставай бандуру.
Паляницю в каравай
Не спотворюй здуру.
Раз зіграв на боці зграй,
Плюнув у криницю,
Поласуєш, вовк бодай,
З хріна паляниці.
Платня – страх, зросте пеня,
Злиднів культ – багатство,
Вже не глядючи міняй
Братство на жебрацтво.
Дивишся – і засудив
Волю до тортурів.
Йшов людиною туди,
Повернувсь – кульдурень.
Ось така складна мораль
В байці про культуру:
Ходить лихо без добра
Там, де куля – дура.