Осторонь моєї свідомості,
За півкроку до чогось кращого:
Світ довкола, як сітка плоскостей,
Ти й не бачив нічого кращого.
Засинай на світанку, сонечко,
Прокидайся під вечір зіркою,
І навколо засяй невтомною,
Та такою потрібною свічкою.
Я тобою всі сни заповнила,
Як бокал з-під вина спустошений.
Не допити до дна, не можу я,
Ти пробач, я піду.
Запрошення?
Мені вранці... безмежжя справ,
І звичайна буденність космосу.
Не запрошую. Не чекай.
Я до тебе вже тричі втоплена.
За півкроку не залишай!
Тільки осторонь... безнадійно.
Світ довкола – це метушня.
А відверто?
Я – божевільна.
29.06.2022
© Inna Омут, 2022