***
Слово про долю нікчемне,
серце тамує біль
за сьогодення буремне —
жах війни звідусіль.
Вирви скалічили ниви,
вибухи землю рвуть;
по Україні вродливій
ворог розносить лють.
Вдерлася збочинців зграя,
з лютого вітер зла.
Боже, за що нас караєш
дзьобом хижим орла?
Край калинового цвіту
нищить дика орда,
кров'ю рядки Заповіту
пише людська біда.
Розпач і сльози страждання,
гинуть кращі сини.
Мрія лишилась остання:
новий день без війни.
30.06.22