Мої мрії самотні в твоєму вікні,
Наче крила голубки у призрачнім сяйві.
Якщо очі відкриєшь, всміхнешься мені,
То розіб'ється крига між нами остання,
Щоб долоні почули від дотику жар.
Серед спалахи остраху та невідомість
Тіло стогне - на тугу приречений мавр.
Обіймає повітря... втрачає свідомість!
Заколишу тебе серед зелені трав,
Де зірки, наче мальви, на нашім подвір'ї.
Я почула, як ти мене пошепки звав.
Завітала у сни твої місячна мрія.