Барвами наповнені світанки...
Босиком бежала по росе
Маленькая шустрая Светланка,
С белым бантом в тоненькой косе.
Там, де шумувала вільно річка
З ряскою до самих берегів
І доріжка, наче вита стрічка,
Наче подив із дитячих снів.
Ветви ив плакучих над водою
И кувшинок летних желтизна.
Не был попран мир ещё войною,
Там была я счастлива, вольна.
Русские, украинцы, евреи -
Забігали в воду ми гуртом,
Поднимали брызги, чародеи,
Родину любили, отчий дом.
Милий край, я по тобі сумую,
Душит грудь невиданная боль.
Бабця там звала мене "Світуля",
Окружала нашу жизнь любовь.
Давять маки і волошки танки,
Рвуться бомби, плаче рідний край,
Не сміється дівчинка Світланка
І не їсть весільний коровай.
Там невесты выплакали очи,
Мать рыдает, сына потеряв,
Ярче дня, под сполохами ночи,
Поедает свой же хвост удав.
Вже ліса сумують у багрянці,
Ще далеко всім бажанний мир.
Як важливо кожній там Світланці,
Щоб не сполох по ночам будив.
Нам вражду бы вырвать, как поганки,
Места всем хватает на Земле.
Я желаю маленькой Светланке
Мира в Украине и в семье.
10.07.2022.
Фото из архива автора