Ще трохи - літо добіжить до половини.
Хто зна, що далі - спека чи дощи?
Коли сніги укриють полонини?
Коли дерева скинуть всі плащі?
Коли той день, що принесе нам спокій,
Знов душі відпродить і дасть життя?
Не знаю я. Не знаєш й ти. Допоки
Його Господь пришле із майбуття.
Чекаю і молюсь, і сподіваюсь,
Що ждати не прийдеться нам роки.
О, Господи! Як грішен, то я каюсь!
Прости мені провини та гріхи!
Прости мені усю мою зневіру,
І те, що марнував даремно час!
Прости мене - дай миру Україні!
Нехай це буде хоч в останній, крайній раз!...