Пухнасті хмари вкрили обрій
Й лягли близ шляху, вздовж узбіч.
Жену передчуття недобрі -
За вечором вступає ніч.
Так сипле зірками по небу
В щедротах цвяхі золоті,
Виходить Місяць із-за греблі
І там пливе на висоті.
Вважав я, що життя - безмежне
І днів ще безліч, як зірок.
Їх витрачу необережно?
Чи буду мірять кожен крок?...
Наївний! Так мені здавалось,
Коли ще був я молодим -
Життя неначе розплескалось,
Розвіялось, як вітром дим.
Та зранку всеж зустріну сонце
Й на добрий день поворожу.
Відкрию серце і віконце,
Коханій "Я люблю!" - скажу...