Бідна ненька-Україна,
Що з тобою наробили?
Затуманили уми,
Понаставили пости.
Браві хлопці там стоять,
Через плече -автомат.
Стережуть дорогу в місто,
Не пущають людей звісно.
Підійшла старенька мати,
Стала хлопців умовляти:
Ой, пустить мене синки,
До єдиної доньки,
До малесеньких онуків,
Я несу їм огірки.
-Геть,стара, чого надбала.
Їжи,кажешь, у них мало.
Хай свободу свою жруть
І сльозами заковтнуть.
Затрусилася старенька,
Підкосились ноги в неньки,
Потемніли небеса,
Повітря в грудях не хвата.
А солдат стоїть, регоче,
Зрозуміти він не хоче,
Хто стареньких зневажає
Той долі себе лишає.
Бо забуде свою мати,
Дітей може не придбати.
Бо яка,скажить, дівчина
З таким злим стане дружиной.
август 2014 год
Из Луганска до Кременной добирались
Более 7 часов через 14 блок постов.