Кілька чудових пісень,
кілька чудових рядків,
які не засипало в котловані Історії -
оце і все.
Вбитий нікчемним бидлом
на стадіоні в Сантьяго,
поет і Талант,
кому він потрібний нині,
і хто його зрозуміє?
Промиті мізки
біліють, мов кістки,
на світовому погості...
Туди він виходить,
бере гитару
і, як на естраді, співає ламким
тонким своїм голосом,
перебираючи
струни синіми пальцями,
по фалангах яких
станцювали паскуди підборами у Сантьяго.
"Комуняко, комуняка, так йому й треба!"
гомонить бидломаса.
Вона це скандує тільки тому,
що йому не досягне й рамен.
І таких, який він,
жерла в кожні віки.
І стиратиме всюди
письмена, і поеми,
і музику їх,
скільки стане наснаги.
До кінця.
Повсякденно.
Й робитиме з них винуватих.
Завжди.
13.07.2022.