Волошки й маки, полум'я і лід...
Така краса, що аж душа німіє.
А ти у ній залишив рваний слід,
Кохати й берегти бо ти не вмієш...
Я рвАну душу з часом відновлю.
Час не лікує, але біль заглушить.
Але якщо хтось скаже :"Я люблю!",
То більше не впущу у свою душу...