(пісня-діалог для дуету)
– В нас тут вибухає і рветься, а тиша так рідко…
Ось зараз пишу тобі звісточку, як ти там, люба?
– Тримаюсь за квітку, коханий, тримаюсь за квітку.
Бо в неї пелюстки – твої поцілункові губи.
– А як наша донечка, може від мене відвикла?
Чи тата впізнає, як прийде до вас у відпустку?
– Вона мені вчора казала: матусю, як прикро,
Що татові ковдру не можна зіткати з пелюсток.
– А первісток наш, непосидько, любисток-синочок?
Вже трішки підріс? І чи є в нього все необхідне?
– Він соняшник сонця малює для тебе до ночі,
Промінням уквітчаний, щедрий, стійкий, непохитний.
– А як там матуся моя, в оцій скруті тривалій?
Чи цілі хатинка, садочок і півники ранні?
– Старенька рахує приліти, не спить у підвалі
В молитвах за тебе, й щоб Бог припинив бомбування.
– Пробач мені, ластівко, звуть побратими до бою,
Коротка перерва і знов відбиватися треба.
– Лише нашу волю здобудь будь-якою ціною.
Лише поверни нам відібрані землю і небо.
– Скажи мені, ясочко, що не забудеш довіку,
Ось впораюсь тут і – назад, не сумуй, моя люба.
– Чекаю, коханий, рости вогняну свою квітку,
Аж поки зірки перемоги зведуть нас до купи.