А за душею тільки спогад
Про те, якими ми були:
Жорстокий час, і ти вже сонна,
Та і мені пора іти.
Ліхтар високий, так далеко,
Немовби хмар сягає сірих.
А ми з тобою, як безсмертні,
Вже стільки років, наче стіни...
Там перелізли, тут пройшли,
Десь обійшли, так довше було,
Але всі обрії взяли,
Тепер на лавах продихнули.
А за душею - ті слова,
Які колись мені сказала:
"Допоки віриш, ти жива...
Лиш розчаруєшся - пропала.
До дна себе не віддавай,
І пожалій добра у серці:
Не кожен друг тобі, як брат,
Не кожен ворог гірше смерті".
А за душею - тільки спогад
Про те, якими ми були.
Знов понеділок...
Чом ми вдома?
Пора новий бар'єр пройти...
Пора по-трошку підніматись,
Все поскладати по місцях,
Буває так, що важко встати,
Буває - вище не літав...
Жорстокий час крізь пальці повз
Наївних, милих, енергійних,
Стікає річкою в альбом,
Де ми з тобою постарієм.
18.07.2022
©Inna Омут