Давно вже не шукаю винного,
Бо, звісно, винна я сама...
І другорядне від первинного-
Самотня тиша відлама...
Вже не шукаю подорожнього,
Щоби між тернами іти...
Не ллю з пустого до порожнього -
Простую ревно до мети...
Чекаючи на суть глибинную,
Просіюю прийдешню мить...
І знаю : Бог мене, повинную,
І любить, і благословить!..