Чуттєва повінь не заллє жагу...
А Віра - то заплаче, то всміхнеться...
І шлях мій - ген за обрій сивий в'ється -
Шукає звістку втрачену благу...
Шукає ті замулені сліди,
Що заховались у змарнілий липень,
Який в пожежах і тривогах хлипа
Вселенської кривавої біди...
І що не день - новий стікає стрес
На Землю, очманілу від тортурів, -
Тайфуни, землетруси , смерті, бурі
Та війни...Всі молитви - до Небес -
Спиніть вже кару цю - тяжку, бездонну!
Спиніть жахіть журу Армагедонну !