Не забарись, мій Янголе, з'явись! -
Бо вже в цім світі все мені знайоме:
І хрест тяжкий, і путь тернова ввись,
І щем гіркий, і мрій солодка втома...
І приписи євангельські святі,
Що обіцяють насолоду Рая,
Дошкульне каяття на самоті,
Коли пітьма у душу зазирає...
І літо вже цвірінькає на біс,
Бо я тепер і втішена, й змаліла,
А дух тендітно, щедро в тілі зріс,
Хоча коса іще не посивіла...
Та Янгол відказав: "Кріпись у Вірі!
Газдує липень - ще зарано в вирій!"