ось, ось серпневi очі
в них тиха тінь та втома,
хтось наче напророчив -
є в тому щось знайоме...
в них бурштини відтінки
та дзони вечорові,
де сонячні жаринки
блукають край діброви...
шукають те минуле
в своїх гріхах незнаних,
що з липнем промайнуло
зостались лишень рани...
зійшлись добро та скрута
п'ють подих смерековий,
де віра із закутин
сміється загадково...
вона, як ми, відверта,
брехня їй без потреби,
то й не боїться смерті,
як всім знайома Феба...
тернистий шлях Чумацький,
з зірок його бруківка...
шепоче ніч відмацька, -
то як тобі мандрівка?..
як у зірковім сяйві
зароджуються звуки -
для когось незвичайні,
а як для нас - спонука,
щоб нанівець той злочин
звести - не треба дива,
блищать серпневі очі,
інакше неможливо...
29.07.2022