03.08.2022 10:50
- Ану вилазь, бо дам по пиці! Як не даш ладу /промовиш/ «паляниці»!
Кремезний лицар горло видер, шо враз аж скоївся ґермидер!
Від люті очи - наче сонця! Вино червоне, аж до донця!
- Виходь на бійку! Я сказав!
Бо я давно
цього
ч
е
к
а
в
!
В кулак прокашлявся і вмить - враз відновив козацьку прить!
- Ти дочекаєшся, скотина! На чесний бій виходь! До тина! /в перекладі - к барьеру!/
В горах почався камнепад, птахи посипалися з неба,
Біля печери впали вила, луна з темряви відповіла:
- Чо горлопанить спозаранку? Хто там волає з мого ґанку?
Блін, швендяють тут фсі зрання!
Не дАдуть часу
на вбрання!
Очей 3 пари розщеперить, яєшню, млін, наживодерить,
Та нагострити манікюр наждачним кругом «від кутюр»!
- Виходь, кажу! Бо буде лихо! Поїде вмить і льох і стріха!
Підняв меча наш богатир, що дощ посипався із дір!
Із хмари молнія сверкнула, і фсіх навколо вітром здуло!
Оце так бійка! Світ затих, затамувавши зір та дих!
11:11
Земля від здригу заходилась й печера змієм розродилась!
Три пащі з іклами «встегно», вогонь із пащ! Та се ж - ВОНО!
- Ти як? По справі? Випадково? Чи мо - звичайно-забігово?
/з*явився з пляшкой, як завжди! Шоп знов отримати…/
- Ти ще зі мною ґлузувати? Тримайся, щоб штанці не прати!
- Погодь, погодь! Та не ори! Затуркав голови аж три!
- Ти - зло! Я вбить тебе прийшов!... - А інше зло ти не знайшов?
Так. Ще один шлімазл притопав! Ти ж не безсмертний! Не фторопав?
- Ти - корінь темряви та зла!... - Антисеміт! Не шпорь козла!
Чому ти прагнеш мене вбити? - А ти хотів весь світ спалити!
- Та то ж було фсього лиш раз! Не світ, не двір, а так - лобаз!
І те! То було випадково! Коли я вчивсь курявить дрова!
Я ж вже пробачення просив! І нікого тоді не вбив!
І до того ж я - птаха дика! В «червоній книзі» моя пика!
Мене потрібно берегти! Таких, як я вже не знайти!
Хіба ти телепень завзятий з Грінпісом мрієш справу мати?
- Та не дурніший я за тебе! Ти краще подивись на себе!
- Ну, звісно. Рацію ти маєш. А як тут бути? Як гадаєш?
Наснишся сам собі коли, - подушка вранці із золи!
Під ліжком злякана калюжа… бо ж наші мики - то не ружа!
Стоп! Зачекай, ворожа кеба! А що тобі з-під мене треба?
- Азохен вей! Ще хлоп один! Кат-недоучка, сучий син!
А ти як, часом, не під мухой? В мій бік так яросно не дмухай!
Бо «русським духом» пре, як з воза! Тут недолеко до артроза!
- Ну може й випив чарку зранку. Не звичний кухоль - філіжанку!
=========
Притча "Кмітливі вівці" - суперїжа!
"Кмітливі" вівці - очерет! Вони не мислять наперед!
Жив-був вовчара у лісочку,
Купався ранком у струмочку,
Зайчаток жер, та дер ягнят,
І взагалі - їв фсіх
підряд.
Вночи шукав вовчара їжу,
Щоб натовкти торбину хижу.
Коли угледів раз вовчара -
Неподалік вівець отара.
Зайшлася жертва в шкараберті,
Шо фсі злякалися до смерті.
І тільки бачать - йде вавчара,
Жив-був вовк, а по сусідству було велике стадо овець. Кожен день він “задирав” одну вівцю.
Вівці розбігалися по лісі, вівця яку він “задирав” починала відчайдушно опиратися та кричати і її крики лякали інших.
І тоді вовк поговорив з кожною вівцею наодинці:
“Тобі нічого боятися, адже я вбиваю і з’їдаю тільки дурних овець, але ти єдина – мій найкращий друг”.
Після цієї розмови, вівці спокійно паслися і більше не тікали.
І коли вовк вбивав чергову вівцю, вони думали: “Ну ось, вбили ще одну дурну вівцю, а мені – найкращому другові вовка, нема чого боятися”.
Вівці були щасливі.
Вовк просто підходив до однієї з них і говорив: “О, мій кращий друг, ми давно не спілкувалися з приводу дурних овець”. І смерть наступала миттєво, вівця нічого не встигала зрозуміти.
Вовк підняв самооцінку кожної з овець, вони перестали хвилюватися і спокійно щипали траву, в результаті чого їх м’ясо ставало тільки смачніше.
І найцікавіше, що інші вівці стали допомагати вовку – якщо якась занадто кмітлива вівця починала здогадуватися про справжній стан речей, то інші вівці, ну, тобто – кращі друзі вовка, повідомляли йому про дивну поведінку цієї вівці, і на наступний день вовк її з’їдав.
Кожній людині варто менше вірити словам, а більше спостерігати за вчинками.
В кожного є одна властивість – ми чуємо те, що хочемо чути, і на все інше просто не звертаємо уваги.
Важливо вчасно помітити вовка в овечій шкурі!
о. Володимир
Жив-був вовк, а по сусідству було велике стадо овець.
Кожен день він “забирав” одну вівцю.
Вівці розбігалися по лісі, вівця яку він “забирав” починала відчайдушно опиратися та кричати і її крики лякали інших.
І тоді вовк поговорив з кожною вівцею наодинці: “Тобі нічого боятися, адже я вбиваю і з’їдаю тільки дурних овець, а ти є моїм найкращий другом”.
Після цієї розмови, вівці спокійно паслися і більше не тікали.
І коли вовк вбивав чергову вівцю, вони думали: “Ну ось, вбили ще одну дурну вівцю, а мені нема чого боятися”.
Вівці були щасливі.
Вовк просто підходив до однієї з них і говорив: “О, ми давно не спілкувалися з приводу дурних овець”. І смерть наступала миттєво, вівця нічого не встигала зрозуміти.
Вовк підняв самооцінку кожної з овець, вони перестали хвилюватися і спокійно щипали траву, в результаті чого їх м’ясо ставало тільки смачніше.
І найцікавіше, що інші вівці стали допомагати вовку – якщо якась занадто кмітлива вівця починала здогадуватися про справжній стан речей, то інші вівці, ну, тобто – кращі друзі вовка, повідомляли йому про дивну поведінку цієї вівці, і на наступний день вовк її з’їдав.
Кожній людині варто менше вірити словам, а більше спостерігати за вчинками.
В кожного є одна властивість – ми чуємо те, що хочемо чути, і на все інше просто не звертаємо уваги. Важливо вчасно помітити вовка в овечій шкурі.
© Автор невідомий
R===
Притча "Кмітливі вівці" - суперїжа!
"Кмітливі" вівці - очерет! Вони не мислять наперед!
Жив-був вовчара у лісочку,
Купався ранком у струмочку,
Зайчаток жер, та дер ягнят,
І взагалі - їв фсіх
підряд.
Вночи шукав вовчара їжу,
Собі набити торбу хижу.
Траву їдять хай вівці й кози,
Щоб не впіймать у пасть занози.
І ДЛЯ КОГО ж вони пасуцця?
Оце ж та Мудрість фсіх віків!
Для апетиту фсіх вовків!
Тому, що вівцями зовуцця!
Жив-був вовк, а по сусідству було велике стадо овець. Кожен день він “задирав” одну вівцю.
Вівці розбігалися по лісі, вівця яку він “задирав” починала відчайдушно опиратися та кричати і її крики лякали інших.
І тоді вовк поговорив з кожною вівцею наодинці:
“Тобі нічого боятися, адже я вбиваю і з’їдаю тільки дурних овець, але ти єдина – мій найкращий друг”.
Після цієї розмови, вівці спокійно паслися і більше не тікали.
І коли вовк вбивав чергову вівцю, вони думали: “Ну ось, вбили ще одну дурну вівцю, а мені – найкращому другові вовка, нема чого боятися”.
Вівці були щасливі.
Вовк просто підходив до однієї з них і говорив: “О, мій кращий друг, ми давно не спілкувалися з приводу дурних овець”. І смерть наступала миттєво, вівця нічого не встигала зрозуміти.
Вовк підняв самооцінку кожної з овець, вони перестали хвилюватися і спокійно щипали траву, в результаті чого їх м’ясо ставало тільки смачніше.
І найцікавіше, що інші вівці стали допомагати вовку – якщо якась занадто кмітлива вівця починала здогадуватися про справжній стан речей, то інші вівці, ну, тобто – кращі друзі вовка, повідомляли йому про дивну поведінку цієї вівці, і на наступний день вовк її з’їдав.
Кожній людині варто менше вірити словам, а більше спостерігати за вчинками.
В кожного є одна властивість – ми чуємо те, що хочемо чути, і на все інше просто не звертаємо уваги.
Важливо вчасно помітити вовка в овечій шкурі!
о. Володимир