Георгій Іванов Олександр Вертинський
Над рожевим морем ніс місяць нуду.
Плящина вина зеленіла в льоду;
І млосно кружляли закохані пари
Під жалібний грюк гавайськОі гітари.
- Послухай. Ой, як відбулося давно,
Таке ж саме море, теж саме вино.
Здається мені, ніби музика явить.
Послухай, послухай, відчУваю навіть…
— Ой ні , ви помиляєтеся, приятель мій:
Ми жили тоді на планеті не цій.
І надто втомились, і надто вже стАрі
І для цього, бач, вальсу і цієї гітари.