***

Лютий місяць в душу плинув,
Дме скорбота серед ночі,
Так болить за Україну
Де я жити дуже хочу...

А сирена серце крає,
То так Ненька наша плаче,
На війні сини вмирають
Та бої ідуть гарячі...

Наші діти жити хочуть,
Втім у них це не питають,
І вони бояться ночі,
Бо в підвалах засинають

І спитає десь маленька:
- Чи то грім катує небо?
- Засинай моя рідненька,
Дітям знать того не треба.

Закінчаться всі ці ночі
Та настане перемога,
Наша Ненька витре очі,
Не лунатиме тривога...

Подолаємо всі муки,
Переможемо навалу
І простерши в небо руки,
Вийдуть діти із підвалу.

Україна вільна буде
І здіймуться наші стяги
Й майоритимуть повсюди,
В знак свободи та звитяги...

Бо жага сильніше страху,
Не здолати нас нікому,
Ми не зіб'ємось зі шляху,
Ми йдемо по нім свідомо.

Sld (6.08.22)