Рубцями навхрест все моє життя
Переперезане війною. Потойбічне
Закам'яніло в серці відчуття,
Що звіринА тут, поряд, і навічно.
Хоча б вікно... відмию від війни?
Перетворю у попіл жеврини
Я рештки пам'яті із темної епохи.
Хоч спробую. Хто зна? Хоч трохи...
Але ж вони незгасні, невгамовні,
Як рани біль – відлунням, не вщуха,
І промінь-хрестик різдвяного дідуха
Докором дивиться зі згарища безмовно.
Залита Київ-Русь-Вкраїна моя кров'ю...
Але я впевнена – зцілю її. Любов'ю.
07.08.2022