Тінню майнув у саді
Сміху і сліз танок,
Я загубився в тобі
І віднайшовся знов.
Ганок у твоїм дому.
Вітер листям укрив
Спогади про бентегу
Зникнень і вороттів
З кавою у кав’ярні,
Де книги, люди, листи,
Коротаю самотність,
З якою давно на ти.
Спиш, неначе дитина,
Серед своїх подушок,
Бог у твій сон підкинув
Квіточок і пташок.
Зісковзнула паволока
Із оксамитних вій –
То мої сльози, люба,
Пишуть долі сувій.
Адже ти добре знаєш:
Він не зарікся нам,
Що зможемо дати раду
Ми разом – і тут, і там.
Тож вирушай щаслива,
А я в плетениці днів
Догляну хиткий садочок
Наших з тобою снів.