Життя – наче море, що б’ється об скали,
Хоч вода значно слабша за камінь
Без зброї змагається з берегом-стражем –
Б’ється звитяжно.
Життя – наче дерево серед завії,
Усупереч вітру росте кривобоко
Щосили витягує гілки і соки
До неба високо.
Тож спалахом блискавки з хмарного неба,
Орла галасливим пірнанням додолу
Нехай несподівано спадне на тебе
Рятунок від болю.
І станеш відтоді замріяним, сущим,
Метеликом, що стукотить у віконце,
Вільним і спраглим світла і сонця
Або любові чи смерті.
Мотилем, палким укоханим свічки,
Нестямним, сп’янілим до краю,
В огненному танці мотаючи кола –
Аж ліс запалає.