Як давно усiм вiдомо -
Вода камiнь точе,
А людина зпоконвiчча
Змiн на краще хоче.
Прагне щастя, щедрой долi,
Здоров'я всiм близькiм,
Щоб в коморi i у полi,
Щоб шлях був не слизьким.
Та багато чого хочем,
Iнодi й чужого,
Щось забули, десь свiдомо
Заплющили очi.
I Закон, життя, країну
Кинули в Майдани
Та й не зчулись, як потужнi
Одягли кайдани.
Чи родились вже без мiзкiв,
Чи так їх "промили"
Той "святой" євробрехнею,
Що рiдне згубили.
А бодай би не родились,
Не зросли б тi "єтi",
Ще б в колисцi удавились
Майданутi "дети"!
Їх володарi заморськi,
"Свої" посiпаки
Зруйнували всю країну,
Привели до краху.
В кожного своя мета
I намiри "чистi"
Ще спокуса - ця "свята",
Чарiвна, в намистi.
Проти встояти - нiяк.
I, хоча й не просять,
Знає, що кому i як,
Що дає - хай носять.
От i я пiддавсь спокусi,
Хоч нiхто не просить,
Говорю, мовчать не в змозi,
Бачу, в прiрву зносить.
Посiяли мiж братами
Смертну ворожнечу,
Все з бiльшими обертами
Летим в порожнечу.
Не плекайте сподiвання,
Що якось минеться,
В друзки меле те "кохання"
Все, що пiдвернеться.
Летять в прiрву шкереберть
Життя, долi, мрiї,
А майбутнє, як не верть,
В життєдайнiх дiях.
Не у брата щоб стрiляти,
А в те падло-ката,
Хто нас змусив те зробити,
Хто дав тi гармати.
Хто посiяв ворожнечу,
Хто на тiм жирує,
Хто сплюндрував святi речi
Та й i в ус не дує.
То згадаймо, що ми - люди
I досить вбивати
На потiху тiм сволотам,
Що люблять все мати.
Як давно усiм вiдомо -
Вода камiнь точе,
I я, майже пiдсвiдомо,
Говорю, не мовчу.
13.08.2022р.