Як ти, милий, в ріднім краї?
Що тебе чекає?
Де дружина? Рідні діти?
Бог один лиш знає!
Хто притулиться до тебе?
Хто тебе зігріє?
Приголубить...Приласкає..
Душа тихо мліє.
В чужбині, по білім світі
Скитається родина,
Бо кругом одна розруха
Руїни..руїни...
Кругом ворони навколо
Вже чатують на поживу.
Вороги не сплять,мудрують
Як загнати всіх в могили.
Хочуть знищити і стерти
На шматки народ роздерти
Виганяє рід поганський
Українців з рідної хати
І старого, і малого,
Не жалує зовсім нікого
Ходять, гниди, в нашім краї!
Совісті немає!
Сонце світить в небі чистім
Світ весь зігріває,
А кати людей мордуть,
Гвалтують, вбивають.
Вітер віє в чистім полі
Гнівно й сердито!
Навіть природа лютує,
Що так все негоже
Не здамось! Ми українці!
Помилуй нас, Боже!
І відродиться земля наша
Вернеться додому родина
Обійме мати сина і чоловіка
Засміється щаслива дитина
Повиростають донечки,
А згодом з'являться внуки
Наш народ ніколи вже
Не забуде про пекельні муки
Наш народ пам'ятатиме
Про війну лютневу
І згуртується і відродиться
Навіть з глини і попілу
І створить нову фундацію
І збудує нову і міцну основу.