А соняхи схилилися на схiд
В останньому очiкуваннi сонця.
Насiння визрiло i лiтнiй недорiд
Моїх синиць узимку не торкнеться,
Коли в мороз примчать в мої вiконця.
Вже зняли пробу скраєчку малi
Спритнi, лякливi берегiнi саду.
В травi ще дружно грають скрипалi
За звичкою, без страстi, серенаду,
Бажання й мрії залишив позаду.
I серпень, не жалкуя нi про що,
Як я тi соняхи, пiд шляпку зрiзав лiто.
Й назустрiч осенi з дарунками пiшов,
Пiд ноги їй встеливши оксамити.
А нам кортiлось тiльки уцілiти...
31.08.2022. Донецк
http://stihi.ru/2022/08/31/8197
Фото автора