Як же швидко позаду останній перон? -
І чекає затято похмурий Харон...
І не брешуть, а свідчать правдиво зірки -
Саме так, Маргарито, а не навпаки!
Саме вересень листя дерев підпалив,
Саме вересень - в блискавках залишків злив,
І хизується барвами зрад і розлук,
І частіше про горе викрукує крук...
І немає на старість ні слів, ні порад -
Але кожному дню щоклітинкою рад,
Хоч солена невтоленність зору та губ,
Хоч шалена нестриманість жахів та згуб...
Я у розкоші айстр та гортензій пірну,
На хвилинку забувши про кляту війну,
І ,між лункого відчаю , котрий воскрес,
Не згадаю ... про волю одвічну Небес...
Перевод - Риммы Батищевой
Как же скоро наступит последний перрон? –
Ожидает угрюмо суровый Харон…
И пророчество звёзд с неба ясно идёт:
Это так, Маргарита – не наоборот!
Ведь не зря же сентябрь поджигает листву,
Это он дождь и грозы несёт наяву
И бахвалится сонмом измен и разлук,
И ворона о горе прокаркает вдруг…
А для старости нет ни советов, ни слов –
Но ты каждому дню поклониться готов,
Хоть не в силах глаза и уста утолить,
Хоть и страхи лишений мешают мне жить…
Я в роскошество астр и гортензий нырну
И проклятую кратко отрину войну,
И меж страшного мрака, что снова воскрес,
Я не вспомню… про вечную волю Небес…