Яка ж ти гарна на позір,
Моя ласкава й ніжна доню!
Тепер сльози уже не зроню,
Бо не очікую призів
Від долі...Але в Чудо вір -
І вигулькне воно з-за гаю -
Господь ту мить не проморгає,
Якщо замкне полуда зір!
І ти відчуєш, як тепло
Пронизує щасливу душу,
Як викорінювати мусиш
Минулі біди, бо зело*
Від Бога втішено рабу -
Солодку маєш нагороду-
Прекрасну донечку на вроду -
Тому не зрушую табу,
Сказавши: світло ти очей,
Моя тоненька гілко вишні,
Облишмо прикрощі колишні
В безсоннях спалених ночей -
Поки життя пульсує в скронях,
Тобі вся ніжність, моя доню!
*зело - дуже
Перевод - Риммы Батищевой
Ты хороша, моя любовь,
Красива, ласковая дочка!
Мой глаз слезу ронять не хочет –
Ведь я уже не жду призов
От участи… Но в Чудо верь –
И явится оно, я знаю –
Господь его не проморгает,
Для волшебства откроет дверь!
И ты почувствуешь тепло,
Что душу ласково обнимет.
И вместе с бедами мирскими
Искоренится скверна, зло.
Утешит Бог свою рабу,
Получишь сладкую награду.
И ты, родная, будешь рада,
Приняв прекрасную судьбу.
Я говорю: «Ты – свет очей,
Ты – вишенка на ветке тонкой!
Отгоним тяжести в сторонку
Былых мучительных ночей.
Покуда жизнь стучит в височках,
Тебе моя вся нежность, дочка!