Ох, скільки сліз, смертей, молитв до Бога,
надій і розпачів, і знов надій...
а ти борись та вір у перемогу,
ти мусиш бути на передовій,
якщо не сам, то вкласти копійчину
в новЕнький байрактар чи джавелін;
борщем нагодувать чужого сина,
аби і твій був не голодним син.
А ти іди щоранку на роботу
і так працює, мов то і є твій бій!
Не час ховатись в стрАхи та скорботи,-
бо твоє місце - на передовій!
Усі ми смертні : бідні і багаті,
старі й малі, солдати й матерІ...
та пам'ятай, не страшно помирати,
як синьо-жовтий прапор угорі
огОрне незалежну Україну;
закІнчиться із бісами двобій;
тримай у серці і наказуй сину:
іти вперед - ви на передовій!