Намистинко, дорожча у згарді* життя! -
О, хоча б мені мудрість, хоча би знаття,
Що крізь Божі млини, як на терці,
Спромоглася віддать, доню, серце?
Скільки спалено свічок, наламано дров,
Та з найглибших безодень - рятунком Любов...
І молитви - на мої рамена -
Негаразди не в доні - у мене...
Не зважай на марнотність сумних теревень -
Ось щедроти правдивих душі одкровень:
Знай, тремтячи твій шлюбний барометр
Розглядала...А в хворі - термометр...
Є у мене про щастя своє поняття -
І його я сповідую без каяття,
Хоч химерність воно, кажуть люди?-
Суперечить загалу не буду...
І не заздрю, й не мщуся - простила усім...
На Страшному Суді - знов те саме повім,
У Едемськім саду...під лозою:
"Слава, Боже, за ЩАСТЯ - за Зою!"
*згарда - буси
Перевод - Риммы Батищевой
Эта бусинка в нити дороже, чем жизнь!
О, иметь бы мне мудрости, без укоризн,
Чтоб сквозь все Божьи мельницы, кочки
Своё сердце отдать тебе, дочка!
Сколь свечей сожжено и наломано дров,
Но из всех испытаний – спасеньем - Любовь…
И молюсь, чтоб не дочке на плечи –
На мои – беды все человечьи…
Не грусти от напраслины всяких невзгод –
Откровенья правдивые, щедрые вот:
Знай, дрожа, я твой брачный барометр
Наблюдала… А в хвори – термометр…
У меня есть о счастье понятье своё –
Я не каюсь, имея на это чутьё.
Пусть то люди считают причудой,
Я оспаривать вовсе не буду…
Всем простила, не мщу я, и зависти нет…
И на Страшном Суде будет тот же ответ.
И в Эдемском саду… под лозою:
«Слава, Боже, за счастье – за Зою!»
на фото - в день народження автора, 14 липня 2020 року, з донею