У гаю зеленiм зорi шанувала
Де кують зозулi лиш на мить роки
Там дiвчина в коси роси заплiтала
Та губили очi бравi парубки
Макiвками квiтiв мережить волосся
Бавить коси вiтер стежкою ожин
Мрiяла дiвчина, бо дай би збулося,
Про того, що лiпший промiж них один.
Цебеніла мрiя зорями-птахами
Нiч вела до хати полум'янi сни
Вишивала дiвчина долю кольорами
Наче ту веселку, барвами весни
Де у небокраї синiм ластiвочка
Милувалась любим, подихом легким,
Понад лугом плине, майорить сорочка
Що до неї серця спалахом стрiмким.
Пелюстки злiтали та в прозорi роси,
Горнеться кохання мрiями життя
Парубок дiвчинi розплiтає коси
Най кують зозулi, най ... до забуття.
Та журба на ранок в зорянiй криницi
Студнею водою гамувала кров -
Хлопцi та дiвчата йдуть на вечорницi
А до неї стежки вiн ще не знайшов
Може то занадто була в неї врода
гордощі намистом заступали шлях
В соленій криниці схаменулась вода
Спрагою спливала доля у кухлях.
Скаженіла хвиля, наче забобонна
Не бідовий хлопець, стежка не твоя.
Погляд парубочий – мак без макогона
Най кує зозуля, най ... до забуття.
02.09.2020г.