Напиши лише декілька слів.
Чи жива? Ось вже осінь минає,
Так всі двісті одинадцять днів,
Мене донька про тебе питає.
В списках жодних тебе не знайти,
І мовчить телефон, як ніколи.
Якби знав куди бігти, чи йти,
Де ти в лісі, чи в чистому полі.
Темінь, морок і дощ залива,
На деревах вже листя жовтіє.
Ні багаття, ні чай, ні кава,
Розумієш? Нічого не гріє.
Напиши лише слово мені,
Так важливе воно, як ніколи,
Стали ночі нестерпні і дні,
І Марічка не ходить до школи.