Краплею холоду, краплею дощу,
Твоє мовчання губить мене.
Я у вiдповiдь не кажу,
Я чекаю, що це мине.
Навiщо треба таки стосунки,
Де один з двох проблеми ховає?
Навiщо треба таки поцiлунки,
Яки через них питаєш?
Ця тиша дуже згубна:
Спочатку вбиває одного,
А далi - зрозумити не трудно:
Вже немае никого.