Ми дивилися і не бачили,
Витиралися очі, та все дарма
Шкодували про те, що вже втрачене
І про те, що завжди в нас чогось нема
Виглядали нестримано потяг мрій
Де вагонами буде іти нове
Обирали думки, замість впертих дій
Все чекали, ось далі-то заживем
Але в лютому ми перейшли поріг
Потяг часу промчався, закрив маяк
Поспішали за ним, аж збивались з ніг
Наздогнати хотіли, та вже ніяк
Були змушені знову себе ліпить
Мов із глини, міняти усе з основ
Без учора і завтра , у нас лиш мить
І вона не пробачить помилки знов