І СІЛЬ… І ПОПІЛ…
В двоспіві неба і землі
Зродились музи грозові.
І злива впала – кров в вогні.
І рвуться вени шовкові
Від ґвалту цноти світу…
Гніт сказу людяного цвіту
Під славень схибленого міту
Про непорочність заповіту,
Що чудні людяні книші
У п’єці війн, в сажі іржі –
На згарищі любові. У тиші…
На цвинтарі – всі всім чужі
Й споріднені у смерті – в сні.
Без вороття. І біль. Пустеля окіл.
В роз’ятреній душі, на дні –
Життя лиш сіль і мертвий попіл.
Павло Гай-Нижник
8 жовтня 2022 р.