Ще Осінь барвить клени за вікном...
Ще промінь Сонця в кронах радо бавиться...
Замовк, нарешті, часу метроном -
То, може, втіху подала літавиця?,*
Це зіркою мені вона спада,
Розвагу подає у сні щасливому -
І відступають смуток та біда
В моїм учнівстві вперто невтолимому...
А вдень - узнову сірий дощик лляв...
"Чи Бог - напутник?" - знову я журилася...
"Чи недаремно досі Він зволяв,
Аби натхненням сонячним корилася?"
Візьму собі за звичай віршувать,
Творить молитву на пізнання істини,
Щоб поміччю Згори урятувать
Болючу душу...Днинами безлистими,
Як дихаю, навчуся, врешті, жить,
І слухатися серця - з ним дружить!
Перевод - Риммы Батищевой
Как красит осень клёны за окном…
Ещё луч солнца в кронах забавляется…
И времени умолкнул метроном –
То, может, радость принесла летавица?
То падает ко мне она звездой,
Забаву подаёт во сне интимную –
И я на время расстаюсь с бедой,
Стремлюсь в учёбе быть неутомимою…
А днём опять всё дождик поливал…
«То Бог – наставник?» – снова огорчалась я…
"Напрасно ли всегда меня спасал,
Чтоб пылко вдохновенья не лишалась я?»
Возьму себе обычай рифмовать,
Творить молитву на познанье истины.
Чтоб с помощью Создателя спасать
Больную душу… Днями, столь безлистыми,
Так, как дышу, смогу, в итоге, жить,
послушной сердцу быть и с ним дружить!
* Літавиця
От і стала вона Літавицею, що спадає з неба блискучою зіркою на землю в те місце, де жорстокі та несправедливі люди мучать або знущаються над іншими людьми. Летить вона ясною зіркою, яку ми часто бачимо увечері. Поспішає вона на поміч нещасливим, подає їм утіху в добрій надії, подає їм розвагу в щасливому, радісному сні, стоячи вночі над ліжком мученика. Й тим бере на себе частину його горя, полегшує його страждання. «
— Василь Королів-Старий, Казка "Літавиця"
на фото - відпочинок за містом, 11 жовтня 2022 р.