Тихий біль - найбільш жорстокий та нещадний,
Мітко б'є тебе по серцю й голові.
Зовні лупить і по нутрощах безладно.
Ти змирився, закатав себе в сувій
І нічого більш уже не відчуваєш,
І ні з ким не хочеш зовсім говорить,
Бо не вперше біль такий переживаєш,
Та не можеш щось змінить бодай на мить.
І вповзає відчай змійкою під шкіру,
Тихий біль отруту в тіло залива.
Ти мовчиш, втрачаєш силу і довіру,
І не ждеш підтримки влесливі слова.
Тільки час, можливо, серце заспокоє,
Змінить відчай прийняття холодний сум.
Сліз, істерик стане меньше майже втроє.
І в минуле підуть разом гнів і шум.
Запанує тиша на життя подвір'ї,
Біль відійде на далекий задній план.
І затягнуться порізи недовір'я.
Заіржавіє образ міцний капкан.