У смартфоні ввімкну "Караван" Еллінгтона -
Джаз почувши старий, приглушу напівтону ...
І служитиму Слову - знайду рівновагу,
Бо шукатиму суть, тамуватиму, спрагу...
Бо пройняте Любов'ю - народить довіру -
Улагідняться душі, мою вчувши ліру...
Слово - вище за Сонце, що заходить і сходить, -
Гріє й сяє завжди, в душах радість відродить...
Хто пізнає сей світ, тому годі спішити , -
Хай би спокій й терпіння, щоб поклик звершити...
То ж служінню правдивому час - не завада...
Як той пес, радше здохну я, ніж кину стадо...
Межова борозна межи світлим і темним -
Сподіваюсь, по ній я іду недаремно...
А до Бога, якщо вже помріять тверезо,
Ще в терпкішій юдолі...ступання по лезу...
Перевод - Риммы Батищевой
На смартфоне включу «Караван» Эллингтона –
Ностальгический джаз приглушу на полтона…
И к стихам возвращусь, успокоив волненье,
И найду суть словам на волне вдохновенья…
Если полон любви, вызываешь ответное –
Размягчаются души от лиры приветной…
Слово выше, чем Солнце, что встаёт и заходит,
И сиянием дух возрождает в народе…
Кто познает сей свет, тот спешить не стремится.
Мне б покой сохранить, чтоб призыву свершиться!
Ведь служению время не будет преградой…
Лучше сдохну, как пёс, чем оставлю я стадо.
Пролегла борозда между тёмным и светлым –
Я надеюсь, мой стих не пройдёт незаметным…
А до Бога стезя, если трезво измерить,
То в юдоли – по лезвию шаг… Свято верить!