Я не стримаю сліз... Ну, а ти іди.
Може, Бог береже мене від біди.
Може, я не настільки вже ідеальна,
Але вірно любила твоє мовчання.
Я не стримаю болю, гірких образ,
Покотився клубок, та розв'яже час,
Всі нитки розплутає, зав'яже бантик,
Це на пам'ять про мене такий романтик.
Я не стримаю серця і полечу...
Кожен вечір з думками про тебе сплю.
Мені сниться картина одна і та ж:
Ти зажурений, вдома та пізній час.
Я не стримаю мрії і сподівання,
Я знайду ще для себе своє кохання,
Щоб і ніжно, і дико, і добре, і зле,
Але разом навіки понад усе.
Я не стримаю сліз... Але ти іди.
Може, Бог береже мене від біди.
Ти ж такий прехороший, не будеш сам,
А про мене забуде навіть диван.
Осінь стелиться золотом під ногами,
Я роками стрибаю поміж зірками,
Все ще буде у нас, не журися,
Але нарізно швидше вчиться.
21.10.2022
© Inna Омут, 2022