Листопад прийшов, і за вікнами
Дощ всю ніч шумить, каже: "Звикнемо".
Тільки темна ніч над пейзажами
Віє холодом і образами.
Гардероб душі переповнений
І тріщить уже невдоволено.
Тут - війна і біль, там - приниження,
Вже полиці всі хочуть звільнення.
Розберу, мабуть, все прискіпливо,
Хай не дивиться біль докірливо.
Без погроз зроблю і без примусу:
Сльози висушу, тугу винесу.
Шафу вимию, потім висушу
І теплом душі іскри викрешу.
Запалю усе, що тривожило,
Що в житті мені тільки шкодило.
У глибокий яр попіл викину
І бентежність всю зразу ж видихну.
Подивлюсь на пил над поляною
І почну життя своє наново…