Ходить Осінь, мов цариця,
Як вродлива чарівниця,
Трави золотом вкриває,
Ліс святково одягає.
Коли настрою немає,
Осінь дощиком лякає,
Листя жадібно зриває,
Потім знов, як сонце, сяє.
Непроста у неї вдача,
Тільки зла нема одначе,
Дні і ночі - на роботі,
Все життя її - в турботі.
Золоті свої запаси,
Всі убрання і прикраси
Роздає усім без жалю,
Накриває вранці шаллю.
А в кінці свого сезону
Дасть напитися озону,
Зійде уночі із трону
І зимі віддасть корону…