Я небо просила, а ти взяв і почув,
У лісі сиділа, а ти поруч вже був,
Мені ще здавалось, що я ще самотня,
А ти шепотів: " Ні, рука вже в долонях...
Я ще не сприймала, а ти вже втішав,
Не обізнана я, але ти уже знав,
Ще не вірила я, а ти говорив,
Що рідна твоя і ти полюбив...
Я думала різні, але ми близнюки,
Впізнала тебе, бо така сама, як ти,
Питала тебе, а ти відповідь дав,
Що таких вже як ти, там вже нема...
Все не вірила я, але все таки зміг,
Відчула тепло, ти мій став оберіг,
Мовчала тобі, а ти сам все сказав:
" А може любиш мене..." ти вгадав...
Серце відкрила, а ти взяв і зайшов
У відповідь щирість мою ти знайшов,
Все казала, що в небі переплутали щось,
А ти: "Там не плутають, поруч я ось..."