Олександр Олесь
Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.
Коли відкільсь взялася міць шалена,
Як буря, все живе схопила, пройняла, –
І ось, – дивись, в руках замаяли знамена,
І гімн побід співа невільна сторона.
Так спить орел, – і враз, розкривши очі,
Угледе світ, красу і простір голубий,
І легко з скель спорхне, і в небі заклекоче
Про вільний льот орлів, про ранок золотий.
Так море іноді всю ніч дрімає,
І нагло хвилями, як крилами, заб’є,
І дивно перлами і барвами заграє,
І очі всесвіту до себе прикує.
Летить воно, хвилюється і ллється,
В обіймах сонячних і сяє, і тремтить,
І щастям все життя йому в той мент здається,
І все в той мент йому і годе, і щастить.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І де взялись ці хвилі сніжно-білі,
Хто дивно так навчив їх грати і шуміть,
З яких ясних країн чайки ці налетіли,
Що вміють ніжно так і плакать, і жаліть?..
Чайки, чайки! Тоді не треба плачу,
Коли іде борьба за волю, за життя,
Коли на хмарах я вже дивний відблиск бачу
І сонця жданого блискуче вороття.
1908
-----
"Какая радость: возрожденье края!" Александр Олесь
Какая радость: возрожденье края!
Год, день назад здесь плакали рабы,
Руины в пепелищах догорали,
И звон гудел, приветствуя гробы.
Но вдруг откуда-то явилась сила,
Как буря, всё живое проняла, -
В набат страна невольничья забила,
Запела гимн и знамя подняла.
Так спит орёл, - и вдруг, раскрывши очи,
Увидит свет и голубой простор,
Спорхнёт со скал и в небе заклекочет:
Свободно крылья над землёй простёр.
Так море иногда всю ночь продремлет,
Вдруг волнами, как крыльями, забьёт
И жемчугом своим покроет землю,
Все взгляды к своим краскам прикуёт.
Летит оно, волнуется и льётся,
Оно в объятьях солнечных дрожит,
Вся жизнь ему счастливою здаётся,
И всё в нём начинает снова жить.
.....
Откуда эти волны белоснежны?
Кто научил играть их и шуметь?
Слетелись чайки на песок прибрежный,
Умея нежно плакать и жалеть...
Ах, чайки, чайки! Плакать вам не надо,
Идёт борьба за волю до конца!
На тучах свет приковывает взгляды,
И солнце ободряет все сердца.
Стихотворение написано в 1908 году и переведено 24 ноября 2022 года