Засвічена плівка
Садок думок моїх невпинних,
Рясні черешні…
А я дивлюся на світлини
В часи пройдешні.
В минулі дні, коли калина
Ще не кровила,
Цідила світло по краплині,
Що було сили…
Дідусь, бабуся, ось дитяче
Обличчя тата,
І очі в мами сяють, наче
Моргана-Фата…
А ось фата моя – весільна
Фата-Моргана.
Не зловлена пташина синя
І панна гарна.
Засвічена невмисне плівка.
День – лампа-спалах.
Сумна залишена домівка.
Пиши – пропало.
Чужинні землі, біль в затишку
Віршує долю.
Сніги лягають тишком-нишком
На чисте поле...
Миттєве сонячне люстерце,
Ніч непочата,
Уквітчана світлиця серця,
Ума палата.
Наведення чекань на різкість
І мрій нестяма.
Туману ризики і риски,
Розводи, плями…
Чи пасмо часу з лоба здула,
Чи пух волосся,
А що там в дзеркалі? Минуле.
Пиши – знайшлося.