Буденне
Шлях буденний з лікарні додому.
А пообіч дерева сумні
І за день накопичена втома
Поринає в ліхтарні вогні.
Вдома стіни і дах, і підлога.
Забивається сум у кути,
І душа віддзеркалює Бога,
Прокидається від німоти.
Звечорілого дня нагороду
За старання мої кропіткі
Віддаю залюбки за нагоду
Вірних слів назбирати в рядки.
Відлітають вони, молитовні,
Захисні, проривні, рятівні,
В довгу тишу часів непритомну,
У замріяні зморені сни
До близьких, незабутніх, незламних,
Де помножене на тисячі
Жарке неопалиме чекання.
І вже в кранах водичка сюрчить…
І вже темрява наче рідіє,
Страх і сам в холодризі закляк,
Відчайдушний музика радіє,
Що пісні не змовкають ніяк…
…А з ночівлі – назад до лікарні.
З небом зірка бліда віч на віч,
Все куштує молочне ліхтарне
Накопичене світло за ніч.